Весілля завжди було значущою та яскравою подією в житті українця та його родини. Цей обряд визначав подальшу долю: змінював сімейний та соціальний статус, побутові умови, майновий стан, а для жінок - і місце проживання. Тому до весілля завжди ставилися з особливою серйозністю. Підготовка до нього була ретельною, а сама церемонія - яскравою та театралізованою. Весільний цикл складався з чотирьох основних етапів: 1. Досвітні звичаї - знайомства, огляди наречених, дівочі ворожіння. 2. Передвесільні обряди - сватання, огляди, угода, дівич-вечір, посиденьки нареченого. 3. Весільні обряди - від'їзд нареченого у весільному поїзді, застілля в домі нареченої, вінчання, весільний бенкет, шлюбна ніч. 4. Післявесільні обряди - другий день весілля, візити. Традиційне весілля - це ритуальна дія, наповнена безліччю магічних та охоронних значень, спрямована на створення міцної сім'ї та виховання здорового потомства. Весільний ритуал являв собою театралізовану дію, що включала безліч обрядів, кожен з яких мав свою смислову навантаженість і супроводжувався спеціальними піснями, плачами, приповідками та танцями. Досвітній обряд сватання полягав у переговорах двох родин про можливість шлюбу між хлопцем і дівчиною. Дівич-вечір, як прощання нареченої з дівоцтвом, був важливим етапом переходу в статус заміжньої жінки. Вінчання являло собою релігійне та юридичне оформлення шлюбу, а шлюбна ніч - його фізичне та правове закріплення. Головний весільний бенкет символізував колективне схвалення шлюбу. Дотримання послідовності обрядів вважалося важливим для успішного створення сім'ї. Будь-яке порушення цієї послідовності сприймалося як незавершеність події та загроза неплатоспроможності шлюбу. Для вступу в шлюб обов'язково вимагалося згода батьків, оскільки шлюби без їх дозволу сприймалися як передвісники нещасть, включаючи бездітність. Це відображало мудрість народу, який вважав, що молоді люди повинні враховувати думку більш досвідчених. Батьки вважали своїм обов'язком одружити сина або видати заміж доньку. Основним критерієм вибору було знаходження «ровні» за віком та соціальним становищем. Весільне дійство мало постійний склад учасників - весільних чиновників, серед яких головними були наречений та наречена. Активними учасниками були батьки, хрещені, родичі та друзі, свати, а також «дружка» - головний розпорядник весілля, який розважав гостей та оберігав весілля. Напередодні весілля наречена влаштовувала дівич-вечір, прощаючись із «золотими роками» свого дівоцтва. Після цього слідували вечеря та обмивання в бані, де мати та жінки готували наречену до першої шлюбної ночі. Наречений з друзями приїжджав за нареченою у весільному поїзді, і перед від'їздом проходили ритуали викупу нареченої та обдарування подруг. Наречена просила благословення у матері, а батьки підводили її до нареченого з настановчими словами. На вінчання наречена їхала з розпущеним волоссям, символізуючи готовність до шлюбу. Вінчання, як кульмінація весілля, відбувалося в Православній церкві та реєструвалося в метричних книгах. Після вінчання молоді поверталися в дім батьків нареченого, де їх чекав весільний стіл, на якому розрізали коровай і сир, символізуючи достаток і ситне життя. Весільний бенкет починався з сумних пісень, а потім переходив до вихваляння молодят. У міру наближення ночі пісні ставали все більш веселими, і в кінцевому підсумку звучали особливі весільні пісні з натяками. Молодих відводили на «шлюбне ложе», яке ретельно готували, а дружка проводив обряд перевірки ліжка, щоб прогнати нечисту силу. Шлюбна ніч завершувала серію обрядів, пов'язаних з переходом молодих у нову життєву стадію. Цей перехід символізувався як смерть і воскресіння, і після шлюбної ночі молоді відроджувалися в новій якості, що проявлялося в зміні зовнішнього вигляду та поведінки.