( Відомості Верховної Ради (ВВР), 2002, N 21-22, ст.135 )
{ Зміни, внесені відповідно до Законів N 407-IV ( 407-15 ) від 26.12.2002, ВВР, 2003, N 7, ст.70 N 2620-IV ( 2620-15 ) від 02.06.2005, ВВР, 2005, N 26, ст.352 N 2709-IV ( 2709-15 ) від 23.06.2005, ВВР, 2005, N 32, ст.422 N 2710-IV ( 2710-15 ) від 23.06.2005, ВВР, 2005, N 32, ст.423 N 2853-IV ( 2853-15 ) від 08.09.2005, ВВР, 2005, N 51, ст.551 N 2901-IV ( 2901-15 ) від 22.09.2005, ВВР, 2006, N 1, ст.2 N 3097-IV ( 3097-15 ) від 16.11.2005, ВВР, 2006, N 22, ст.179 N 3250-IV ( 3250-15 ) від 20.12.2005, ВВР, 2006, N 14, ст.120 N 3497-IV ( 3497-15 ) від 23.02.2006, ВВР, 2006, N 33, ст.277 N 3539-IV ( 3539-15 ) від 15.03.2006, ВВР, 2006, N 34, ст.293 N 524-V ( 524-16 ) від 22.12.2006, ВВР, 2007, N 10, ст.87 }
Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Глава 1
СІМ'Я. РЕГУЛЮВАННЯ СІМЕЙНИХ ВІДНОСИН
Стаття 1. Завдання Сімейного кодексу України
1. Сімейний кодекс України встановлює основи шлюбу, а також особисті немайнові та майнові права і обов'язки подружжя, а також визначає підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов'язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, а також інших членів сім'ї та родичів.
2. Регулювання сімейних відносин здійснюється цим Кодексом з метою:
зміцнення сім'ї як соціального інституту та союзу конкретних осіб;
утвердження почуття обов'язку перед батьками, дітьми та іншими членами сім'ї;
побудови сімейних відносин на паритетних засадах, на основі взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки;
забезпечення кожній дитині можливості для сімейного виховання, духовного та фізичного розвитку.
Стаття 2. Учасники сімейних відносин, які регулює Сімейний кодекс України
1. Сімейний кодекс України регулює особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, а також між матір'ю та батьком дитини стосовно її виховання, розвитку та утримання.
2. Сімейний кодекс України регулює особисті немайнові та майнові відносини між бабусею, дідусем, прабабусею, прадідусем та внуками, правнуками, рідними братами та сестрами, мачухою, вітчимом та падчеркою, пасинком.
3. Сімейний кодекс України регулює особисті немайнові та (або) майнові відносини між іншими членами сім'ї, визначеними в ньому.
4. Сімейний кодекс України не регулює відносини між двоюрідними братами та сестрами, тіткою, дядьком та племінницею, племінником, а також між іншими родичами за походженням.
Стаття 3. Сім'я
1. Сім'я є первинним і основним осередком суспільства.
2. Сім'я складається з осіб, які спільно проживають, мають спільний побут, а також взаємні права та обов'язки.
Подружжя вважається сім'єю, навіть якщо дружина та чоловік не проживають разом з причин, пов'язаних з навчанням, роботою, лікуванням або необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин.
Дитина належить до сім'ї своїх батьків, навіть якщо не проживає разом з ними.
3. Права члена сім'ї має одинока особа.
4. Сім'я створюється на основі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і не суперечать моральним засадам суспільства.
Стаття 4. Право особи на сім'ю
1. Особа, яка досягла шлюбного віку, має право на створення сім'ї.
У випадках, передбачених частиною другою статті 23 цього Кодексу, сім'ю може створити особа, яка не досягла шлюбного віку.
2. Сім'ю може створити особа, яка народила дитину, незалежно від віку.
3. Кожна особа має право на проживання в сім'ї.
Особа може бути примусово ізольована від сім'ї лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
4. Кожна особа має право на повагу до свого сімейного життя.
Стаття 5. Державна охорона сім'ї
1. Держава охороняє сім'ю, дитинство, материнство, батьківство та створює умови для зміцнення сім'ї.
2. Держава забезпечує умови для материнства та батьківства, охороняє права матері та батька, а також матеріально і морально підтримує материнство та батьківство.
3. Держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини.
4. Держава охороняє кожну дитину-сироту і дитину, позбавлену батьківського піклування.
{ Частина четверта статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3497-IV ( 3497-15 ) від 23.02.2006 }
5. Ніхто не може зазнавати втручання в його сімейне життя, окрім випадків, передбачених Конституцією України ( 254к/96-ВР ).
Стаття 6. Дитина
1. Правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.
2. Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років.
Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.
Стаття 7. Загальні засади регулювання сімейних відносин
1. Сімейні відносини регулюються цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами.
2. Сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками.
3. Сімейні відносини регулюються лише в тій частині, у якій це є допустимим і можливим з точки зору інтересів їх учасників та інтересів суспільства.
4. Регулювання сімейних відносин здійснюється з урахуванням права на таємницю особистого життя їх учасників, їхнього права на особисту свободу та недопустимості свавільного втручання у сімейне життя.
5. Учасник сімейних відносин не може мати привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, статі, політичних, релігійних та інших переконань, етнічного та соціального походження, матеріального стану, місця проживання, за мовними та іншими ознаками.
6. Жінка та чоловік мають рівні права і обов'язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї.
7. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, встановлених Конституцією України ( 254к/96-ВР ), Конвенцією про права дитини ( 995_021 ), іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
{ Частина сьома статті 7 в редакції Закону N 524-V ( 524-16 ) від 22.12.2006 }
8. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.
9. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
10. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.
Стаття 8. Застосування до регулювання сімейних відносин Цивільного кодексу України
1. Якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім'ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами Цивільного кодексу України ( 435-15 ), якщо це не суперечить суті сімейних відносин.
{ Текст статті 8 в редакції Закону N 524-V ( 524-16 ) від 22.12.2006 }
Стаття 9. Регулювання сімейних відносин за домовленістю (договором) сторін
1. Подружжя, батьки дитини, батьки та діти, інші члени сім'ї та родичі, відносини між якими регулює цей Кодекс, можуть врегулювати свої відносини за домовленістю (договором), якщо це не суперечить вимогам цього Кодексу, інших законів та моральним засадам суспільства.
2. Особи, які проживають однією сім'єю, а також родичі за походженням, відносини яких не врегульовані цим Кодексом, можуть врегулювати свої сімейні (родинні) відносини за договором, який має бути укладений у письмовій формі. Такий договір є обов'язковим до виконання, якщо він не суперечить вимогам цього Кодексу, інших законів України та моральним засадам суспільства.
Стаття 10. Застосування аналогії закону та аналогії права
1. Якщо певні сімейні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами або домовленістю (договором) сторін, до них застосовуються норми цього Кодексу, які регулюють подібні відносини (аналогія закону).
{ Частина перша статті 10 в редакції Закону N 524-V ( 524-16 ) від 22.12.2006 }
2. Якщо до регулювання сімейних відносин неможливо застосувати аналогію закону, вони регулюються відповідно до загальних засад сімейного законодавства (аналогія права).
Стаття 11. Врахування звичаїв при вирішенні судом сімейних спорів
1. При вирішенні сімейного спору суд за заявою заінтересованої сторони може врахувати місцевий звичай, а також звичай національної меншини, до якої належать сторони або одна з них, якщо вони не суперечать вимогам цього Кодексу, інших законів та моральним засадам суспільства.
Стаття 12. Обчислення строків, встановлених у цьому Кодексі
1. Строки, встановлені у цьому Кодексі, обчислюються відповідно до Цивільного кодексу України ( 435-15 ).
Стаття 13. Міжнародні договори України
1. Частиною національного сімейного законодавства України є міжнародні договори, що регулюють сімейні відносини, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
2. Якщо в міжнародному договорі України, укладеному в установленому порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом сімейного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України.
{ Стаття 13 в редакції Закону N 524-V ( 524-16 ) від 22.12.2006 }
Глава 2
ЗДІЙСНЕННЯ СІМЕЙНИХ ПРАВ ТА ВИКОНАННЯ СІМЕЙНИХ ОБОВ'ЯЗКІВ. ЗАХИСТ СІМЕЙНИХ ПРАВ ТА ІНТЕРЕСІВ
Стаття 14. Здійснення сімейних прав
1. Сімейні права є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі.
2. Якщо дитина або особа, дієздатність якої обмежена, не може самостійно здійснювати свої права, ці права здійснюють батьки, опікун або самі ці особи за допомогою батьків чи піклувальника.
{ Частину третю статті 14 виключено на підставі Закону N 524-V ( 524-16 ) від 22.12.2006 }
Стаття 15. Виконання сімейних обов'язків
1. Сімейні обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.
2. Якщо особа визнана недієздатною, її сімейний обов'язок особистого немайнового характеру припиняється у зв'язку з неможливістю його виконання.
Майновий обов'язок недієздатної особи за її рахунок виконує опікун.
3. Якщо в результаті психічного розладу, тяжкої хвороби або іншої поважної причини особа не може виконувати сімейного обов'язку, вона не вважається такою, що ухиляється від його виконання.
4. Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов'язку може бути підставою для застосування наслідків, встановлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.
Стаття 16. Надання неповнолітнім батькам допомоги у здійсненні батьківських прав та виконанні батьківських обов'язків
1. Якщо мати, батько дитини є неповнолітніми, баба, дід дитини з боку того з батьків, хто є неповнолітнім, зобов'язані надавати йому допомогу у здійсненні ним батьківських прав та виконанні батьківських обов'язків.
Стаття 17. Надання органом опіки та піклування допомоги особам у здійсненні ними своїх сімейних прав та виконанні сімейних обов'язків
1. Орган опіки та піклування надає допомогу особі у здійсненні нею своїх сімейних прав та виконанні сімейних обов'язків в обсязі та в порядку, встановлених цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами.
Стаття 18. Захист сімейних прав та інтересів
1. Кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу.
2. Суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін.
Способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є:
1) встановлення правовідношення;
2) примусове виконання добровільно не виконаного обов'язку;
3) припинення правовідношення, а також його анулювання;
4) припинення дій, які порушують сімейні права;
5) відновлення правовідношення, яке існувало до порушення права;
6) відшкодування матеріальної та моральної шкоди, якщо це передбачено цим Кодексом або договором;
7) зміна правовідношення; { Частину другу статті 18 доповнено пунктом 7 згідно із Законом N 524-V ( 524-16 ) від 22.12.2006 }
8) визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.