Шлюбний контракт встановлює фінансові зобов'язання подружжя одне перед одним на період шлюбу, а також після його розірвання. У цій угоді також детально описуються майнові права сторін протягом шлюбу та окремо обговорюються права на цінне майно.
Типовий шлюбний договір починається з заголовка «Шлюбний договір», після чого вказуються паспортні дані подружжя та їх позначення в тексті договору – «чоловік», «дружина» (або «подружжя», «подружка») та «сімейна пара». Далі слідують основні пункти договору. Зазвичай він складається з 9-10 пунктів, з яких перші 5-6 є ключовими, а останні 3-4 представляють собою формальні моменти.
Положення, що стосуються майнових відносин подружжя, можуть бути викладені в довільному порядку, але обов'язково повинні бути розділені на пункти. Зазвичай вказується, що цінне майно, придбане в шлюбі, або належить тому з подружжя, на чиє ім'я воно зареєстроване, або є спільною частковою власністю. Також обговорюється, що при купівлі рухомого та нерухомого майна кожна сторона має право діяти самостійно, не запитуючи згоди іншої сторони. Цей пункт допомагає уникнути серйозних непорозумінь у разі розлучення. Крім того, доцільно окремо вказати, що даний договір анулює будь-які попередні усні та письмові угоди з майнових питань, укладені до його підписання. Це положення робить шлюбний контракт «вищою інстанцією» у будь-яких спорах, а для того, щоб його було складно скасувати або обійти, у договір включається пункт про умови його анулювання. У ньому повинно бути чітко вказано, що договір може бути визнаний недійсним тільки після нотаріальної реєстрації спільної заяви подружжя про це або через судовий процес.
Останні пункти шлюбного контракту представляють собою юридичну формальність. У них підтверджується, що обидві сторони перебувають у здоровому глузді, усвідомлюють правові наслідки своїх дій, нотаріус роз'яснив їм чинне законодавство тощо.
Договір вступає в силу після його нотаріальної реєстрації.